Батьки – це головні люди, які повинні допомогти малечі відшукати себе в цьому світі, максимально проявити свої здібності.

1. Найголовніше правило для батьків: не намагайтеся втілити в дитині власні мрії. Це відбувається несвідомо, під егідою «ми бажаємо тільки добра». Але, цілком ймовірно, ваш син або донька успадкували бабусині гуманітарні здібності, і професія економіста, про яку мріяв тато в юності, просто не по зубах вашим нащадкам.

2. Професійну орієнтацію дитини краще починати в молодшому шкільному віці. Придивіться до її захоплень, інтересів. Розвивайте їх, давайте якомога більше інформації. Подобається грати в комп’ютер – запропонуйте самому написати простеньку програмку, запишіть в клуб юних програмістів, підіть разом на комп’ютерні виставки. Покажіть, що комп’ютер – це не тільки іграшки. І тоді улюблене захоплення стане не менш улюбленою професією.

3. Професія – це не тільки освіта, а й певні особистісні якості. Наприклад, навряд чи з дитини буде хороший адвокат – навіть із дипломом Гарварда – якщо вона боїться публічних виступів. Обговоріть цей момент із дитиною, і допоможіть прийняти правильне рішення: або залишити все як є, або розвивати в собі необхідні якості.

4. Обговорюючи з дитиною майбутню професію, звертайте увагу на її перспективність. А також на ті зусилля, які доведеться витратити на кар’єрне зростання. Для цього зайдіть на кілька великих порталів із вакансіями і подивіться на таке: яка зарплата в цього фахівця без досвіду роботи, яка – з досвідом роботи. Чи потрібна додаткова освіта, сертифікація (зокрема, це може стосуватися психологів, юристів, медиків ).

5. Школярі дуже залежні від думки та підтримки однолітків – тому часто обирають професію «за компанію». Запропонуйте дитині щонайменше за два роки до закінчення школи вступити в професійну спільноту однодумців. Нехай знайомиться з такими ж майбутніми абітурієнтами, набуває нових друзів із професійної сфери. Це можуть бути курси при виші, «Школа юного журналіста», «Клуб любителів історії» тощо.

6. Починати вибір професії краще з професійної сфери загалом, поступово звужуючи поняття «спеціальність» до конкретних трудових функцій. При цьому необхідно зважати не лише на здібності, а й на темперамент, бажання досягати поставленої мети. Наприклад, працювати в IT-сфері можна і розробником програм, і менеджером із продажу інтернет-послуг, і майстром із ремонту комп’ютерів.

Практичний психолог    О.Пельчар